Городницька громада

Житомирська область, Новоград-Волинський район

Слідами І. Трейка.

Дата: 29.07.2020 11:42
Кількість переглядів: 47

Слідами І. Трейка
18 липня 2020 р. було відкрито пам’ятник генерал-хорунжому УПА І. Трейку біля заповідника Модрина. Ця подія стала своєрідним стартом для цілого ряду краєзнавчих розвідок і маленьких (поки що!) відкриттів, які можуть так чи інакше стосуватися того трагічного дня 18 липня 1945 року, коли загинув І. Трейко. Адже офіційної інформації про ту подію, на жаль, дуже мало.

18.07.2020 (на святі відкриття) – розповідь О. І. Тишкевич про те, що І. Трейко похований в урочищі Глинки приблизно за 1 км від встановленого пам’ятника (розповіла зі слів старих людей, сама ще не така стара; що саме Трейко – доказів нема).
24.07.2020 – розповідь Н. П. Тишкевич про те, як вона в дитинстві (1945 р.) виявила вбитого чоловіка на Правому шляху не доходячи Майдану («…перед тим був великий бій з бандерівцями…»).
24.07.2020 – розповідь Н. П. Тишкевич про Гордійчука Петра («Ярема»), який постачав провізію повстанцям і згодом був засуджений.
27.07.2020 – розповідь К. О. Омельченко про те, як лісоруби у 50-му кварталі ненароком розкопали неглибоку могилу, де були останки чоловіка у воєнній формі (приблизно у 1960 р)
27.07.2020 – розповідь К. О. Омельченко про знайденого у 1945 р. вбитого чоловіка в лісі біля Дзержинська (нині Перелісок).
Перелічені розповіді записала Г. М. Колесник.

Всі оповідачі радили звернутися до Василя Мусійовича Карплюка, 1934 р. н. (Сторожів), який дуже добре знає всю округу, бо багато років проацював лісником. Тому наша маленька група ( В. О. Примак, Г. М. та В. П. Колесники та К. О. Омельченко), не гаючись, вирушили до Сторожева. Завдяки добрій пам’яті Василя Мусійовича, а також його односельчанина Максима Олександровича Сайчука (1930 р. н.) наші знання поповнились такими фактами:
Бій був немалий, оскільки про нього знають чи не всі старожили. «То була каральна
акція, сюди кинули багато людей, геть із гарматами; їх (повстанців) гнали по Правому шляху, тут їх погибло хто-знає скільки» (М. О. Сайчук). Точної дати не пам’ятають, але свідчення не суперечать, що це могло бути 18.07.45 р.
Принаймні п’ятеро, котрі загинули в тому бою, були поховані, що с відки знали де.
Троє з них, за свідченням Сайчука (а за свідченням карплюка – четверо) були поховані на кладовищі біля церкви. Ховали їх повстанці, салютували в честь загиблих. При цьому виставили охорону, «щоб не наскочила НКВД з Новограда». Були присутні трохи селян, в т. ч. і сам Карплюк. «Але КГБ їхні хрести зняла, щоб не було» (Сайчук). Приблизно через рік приїхали рідні і останки зхабрали – таємно, вночі (ніби хтось з Волині, хтось із Львівської області). Свідчення Карплюка і Сайчука про це в усьому збігаються (крім кількості похованих).
«Ще одного загиблого повстанця тоді, після того бою, КГБ прикопала у 7-му кварталі
біля Корчика, на Правому шляху. Батьки тоже приїхали і забрали. Там стояв дубовий хрест». (Сайчук).
«Був похований повстанець у 31-му кварталі. Там стояв хрест (Карплюк показав на
схемі кварталів місце, де саме був хрест). У 1970-му році того хреста вже не було».
Місце, де в 1945 р. Н. П. Тишкевич виявила вбитого, не збігається з жодним із місць,
названих Карплюком та Сайчуком.
Чоловік зі Сторожева Сайчук Феодосій приблизно в той час зібрав групу підлітків і
вони ховали трупи, які знаходили в лісі. Ховали не в державному, а в колгоспному лісі. «Як радянська власть укріпилась, хтось доніс на нього і він сидів». Слідів тих захоронень нема. (Карплюк).
Чи відомі вам місця криївок у лісі? «Краю ?вок» (кажуть тільки так) було багато.
Базова була у 19-му кварталі, і в 41-му, і в 10-му (К. О. Омельченко), і в Пищівському лісництві (Сайчук). Валентина Михайлівна Сайчук: «Під Майданом були якісь там бандерівські (дід поправляє: «не бандерівські, а повстанські») краювки, то діти потім ходили туди, позавалювали».
Чи знайдені в лісі «поховальною командою» Сайчука Феодосія та згадані К. О.
Омельченко мають відношення до бою 18.07.45 ????

Наша поїздка у Сторожів додала більше запитань, ніж відповідей, отже наша дослідницька робота буде продовжуватись. Але принаймні якісь деталі тієї події вималювались. Адже в офіційних документах ідеться лише про смерть І. Трейка та про документи, які при ньому знайшли. І зовсім нема даних про інших загиблих і чи такі взагалі були.
Більш детально про спогади старожилів, які стосуються даної теми, викладемо в статті, яка буде вміщена в осінньому номері збірника краєзнавчих матеріалів Городницького краєзнавчого товариства (№8). Він вийде з друку незабаром.
Галина Миколаївна Колесник. Городниця, 28.07.2020 р.

Автор Галина Колесник


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь